"Володар дум козацьких"

                   19 вересня
160 років від дня народження

 Адріана (Андріана) 

 Феофановича 

Кащенка (1858-1921), 

українського прозаїка

• • 
    
• 19 вересня 1858 – 16 березня 1921 | 
• Місце народження: хутір Веселий Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії | 
• письменник, книговидавець, романіст, повістяр, просвітній і культурний діяч
• • Адріан Кащенко – талановитий романіст кінця XIX – початку XX ст., співець запорозького козацтва, на книгах якого зросло кілька поколінь українців.
  • • Адріан Феофанович Кащенко – один із перших письменників, який почав популяризувати історію нашого краю в художніх творах. Він вніс романтику в зображення історичного минулого. В своїх повістях і оповіданнях возвеличив козацьке братство, показав його героїзм, звитягу, вірність Батьківщині та своїм побратимам.
    • • Біографічні відомості
        Адріан Кащенко народився 19 вересня 1858 року в Катеринославської губернії, на хуторі Веселому, що належав його батькові. Рід Кащенків веде свій лік з часів розквіту Запорозької Січі та славетних походів на турків.
        Батько Адріана, Феофан Гаврилович, був небагатим поміщиком. У Адріана було четверо сестер і четверо братів. Батьки зробили усе, аби діти одержали гарну освіту. Двоє менших дітей – Микола та Адріан прославили своє прізвище: Микола Кащенко став ученим, засновником і директором Київського ботанічного саду, Андріан – українським етнографом, письменником і видавцем.
        Адріан не закінчивши класичної гімназії, вступив до юнкерського училища, згодом прослужив кілька років офіцером. Після цього вступив на посаду контролера у потягах. Працював на залізниці у Пермі та Петербурзі, а вже у Туапсе дослужився до генеральського чину.
        Адріан Кащенко повернувся до рідного Придніпров’я у 1914 р. Останні роки його життя були дуже продуктивними. Він стає власником видавництва та друкує на власні кошти свої та чужі твори, працює заступником голови товариства «Просвіта». В ці роки свого життя він закінчив і опублікував «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове». Помер письменник 16 березня 1921 р. Його поховали за козацьким звичаєм, а траурна процесія розтягнулася на багато кілометрів.
        Володар дум козацьких
        
        
        

        Є і нам, про що згадати… пісне, душу возвелич
        Ой була в нас ненька мати – Запорізька славна Січ…..

        Вадим Крищенко

        Перший свій твір Адріан Кащенко надрукував у 1883 р. Ця невеличка книжечка мала назву «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи» і стала першою, надрукованою українською мовою на Придніпров’ї.
        Недарма Кащенка називають Літописцем Запорозької Січі, письменник свої твори писав із великим піднесенням і романтичним запалом і присвятив їх славному минулому рідного народу («Запорозька слава», «На руїнах Січі», «Під Корсунем», «Зруйноване гніздо» та інші). Головна праця його життя – «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» – стала бестселером.

        «В історію, як полізеш, – писав він, – то береш  матеріал для однієї речі, а вже десять нових тем просяться, щоб їх на світ божий повести».

        
        Літературна спадщина письменника достатньо велика. Після смерті Кащенка дослідник його творчості Петро Єфремов підготував до друку шість томів творів Адріана Феофановича. У радянській Україні після 1933 року книги Кащенка потрапили під заборону, що тривала майже шістдесят років.
        Критики поділяють твори Кащенка на дві групи. В основу типології покладено ставлення письменника до творчого завдання та цільової аудиторії повістей.
        Так, до першої групи відносять «Під Корсунем», «Борці за правду», «В запалі боротьби», «Зруйноване гніздо». Характерна риса цих творів – ґрунтовність в описі історичних подій і психології героїв, розгорнутий сюжет.
        Друга група – популяризаторські твори. Цільова аудиторія цих повістей – читачі, що знайомляться із темою вперше, а також – діти та підлітки.
        Письменник створив цілу галерею героїв. Це сильні, мужні, шляхетні люди, готові за Батьківщину і своє козацьке братство піти на смерть та ворожі тортури.
        Майже все своє життя митець працював над книгою «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове». Для неї Адріан Кащенко зібрав велику кількість документів, карт, фотографій тих місць, де були розташовані колишні Січі. Цей твір є документом, у якому зібраний дуже цінний матеріал. Книжка вийшла аж трьома виданнями: у 1917, 1918 та 1919 роках.
        Земля невмирущої слави
        
        
        
        Окрім історико-психологічних повістей, Адріан Кащенко пише й історико-географічні нариси. Центральна тема цих творів – ставлення до природи. Письменник із болем спостерігає за тим, як гине природа від рук людей. Адріан Кащенко бачить тісний зв’язок між знищенням природи та духовним занепадом народу:

        «Хутко, невпинно біжить час. Рік по року відходять у вічність минулого й відносять з собою не тільки людей, свідків колишніх подій, але й зовнішні ознаки давнього життя і природи... І те, чого ми через свою недбайливість не хочемо бачити сьогодні, того вже не зможемо побачити завтра» (А. Кащенко)

        У 1916 році, уже маючи проблеми зі здоров’ям, Адріан Кащенко здійснив подорож Дніпром і його притоками. Зібраний матеріал ліг в основу нарису «Великий Луг Запорозький». У цьому творі письменник проводить масштабне історике-географічне дослідження і доходить висновку:  

        «….коли б не було Великого Лугу, то не існувало б і запорожців, бо чи втрималась б у XV–XVI і, навіть, у XVII століттях на низу Дніпра невелика християнська громада – серед  численних татарських орд» (А. Кащенко «Великий Луг Запорозький»).

        Письменник тонко відчув невблаганність часу та вразливість природи: його улюблені місця пішли під воду після побудови дамб. Та кожен із нас може доторкнутися до незайманої природи, яку описав Адріан Кащенко в своїх творах.
        Адріан Кащенко – вірний син свого краю. У творах він чуйно змальовував як історичні події та постаті, так і природу рідного краю.  
      • 
                                                                                              ( Із відкритих джерел)