Всесвітній день вишиванки

                      Щорічно в травні в Україні відзначають Всесвітній день вишиванки.

                                                      На фото сім'я Білай Анастасії

Українська вишиванка - не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від нещасть: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінно лише одне: вишиванка - це частина генетичного коду українця. 

Нині День вишиванки має особливий сенс - українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя.

День вишиванки - подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню. 

Бережімо свої національні символи, пам’ятаймо про свою національну та громадянську позиції, культурну освіченість та духовну свідомість! Слава Україні!  

                                          За матеріалами відкритих інтернет - джерел

Щедрий вечір та Старий Новий рік

 Зимові свята продовжуються і зазвичай після Нового року та Різдва, українці  відзначають Щедрий вечір та Старий Новий рік.

13 січня українці збираються сім'єю на Щедрий вечір і знову смакують кутю. Цього разу вона називається "Щедрою". 

Щедрий вечір – це давнє українське народне свято, напередодні Нового року. За старим юліанським календарем в цю дату наступало 31 грудня - останній день у році. Згодом на території України було запроваджено сучасний григоріанський календар. Щедрий вечір перемістився на 13 січня, але його традиції досі пам'ятають. Ось чому дата 14 січня має назву Старий Новий рік.

Щедрий вечір також називають днем Маланки, оскільки церква в цю дату вшановує преподобну Меланію. Старий Новий рік святкують між двома великими церковними датами – Днем пам'яті преподобної Меланії (13 січня) та Днем пам'яті Василя Великого (14 січня). 

На Щедрий вечір було прийнято накривати святковий стіл, на якому завжди стояла кутя, вареники зі шкварками, млинці з м'ясом, запечене порося або просто страви зі свинини.

Увечері молоді люди збиралися разом і водили "козу Маланку". Вони йшли в сусідні будинки, щедрували та бажали господарям щасливого Нового року. Обов'язково за свою виставу просили частування.

За сучасним календарем щедрують у ніч із 13 на 14 січня. Щедрувати можуть як діти, і дорослі. Найвідоміша в Україні та в усьому світі щедрівка – це "Щедрик, щедрівочка" в обробці Миколи Леонтовича.

"Щедрик", яким ви його ще не чули - оркестр ВПС США акапельно.

14 січня, коли приходив день святого Василя, вже можна було йти в гості. Зазвичай йшли до рідних, хрещених батьків, близьких друзів. Зранку хлопчики та чоловіки брали зерно і йшли посівати. Дівчатам це робити було заборонено. Посівальники спочатку вимовляли спеціальний вірш, у якому бажали господарям достатку та радості. А потім засівали зерном у  будинку. За це отримували частування і монети. Пам’ятаймо і відроджуймо наші  традиції, бережімо народні звичаї!

      Бажаємо Перемоги, мирного неба, міцного здоров'я і щастя в Новому році.                                                                                         Слава Україні!

                                                        Інформація взята з відкритих інтернет -джерел

 

Дідух – до хати, біда – з хати

 Доки містяни призвичаювались до європейської традиції прикрашати вдома ялинку, українське село вперто притримувалось свого звичаю: на Святвечір, після появи першої зірки на небі, до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».

Лише в українській культурі є такий автентичний символ різдвяного свята, як Солом’яний Дідух. Головний атрибут Різдва – дідух – то свята пам’ять зоряного неба, то сніп-Рай, який щороку від покоління до покоління, од віку до віку оновлюється в родині, єднаючи давні покоління з сучасними. Він завжди був, є і залишиться таїною вічності. Дідух символізує урожай, добробут, а ще дідівський дух, тобто всіх предків роду. Це не звичайний сніп сіна, він впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші діди. 

Слово «дідух» прийшло зі старослов’янського і в перекладі означає «дух предків». Це символ святого відродження всього живого, що є на світі. А готували Дідуха - з першого снопа обжинків. І саме з Дідуха брали зерно на кутю. На його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці – необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоди калини, різнокольорові стрічки. Ще й додавали різне зілля, адже дідух - це ще й оберіг для родини. До прикладу, мак оберігав від злих сил, а льон відповідав за те, аби цілий рік не боліла голова. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг.

До хати дідуха урочисто вносив голова сім'ї та старший син, промовляючи "Дай Боже ті свята провести і других дочекатись в здоров'ї та щасті до другого року". А далі його ставили в найпочесніше у хаті місце – на покутті під іконами. Лише після цього ритуалу можна було приступати до вечері.

Дідух перебував в оселі аж до Водохреща 19 січня, коли його спалювали. Зараз традиція поступово відновлюється і навіть на центральних площах міст поруч з зеленою красунею, можна побачити і давній різдвяний символ.

Відновлюймо ж ЗВИЧАЇ свого Народу, долучаймося до його Високої Правічної Духовності! І тоді з нами будуть і наші героїчні предки, і наша енергія, і наша сила!

                                                                     Автор: Valentyna Kovalenko

Відроджуймо наші традиції

 7 грудня у світі відзначають День української хустки.

Саме українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки.

З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом.

Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки.

День української хустки відзначають у День Катерини – одне з головних жіночих свят, оскільки ця свята вважається заступницею жіночої долі.

За матеріалами Інтернет- видань та фото  - Хименко Дар'я.

Зима на порозі

Грудень - перший місяць зими.

В давньоруські часи цей місяць називали студень, холодець, стужайло, хмурень, мостовик.

Цінуй своє- українське

                      28 листопада

           Початок Різдвяного посту
                          ( Пилипівка)

Сорокаденний Різдвяний піст розпочинається у православних християн 28 листопада.Різдвяний піст - один з найтриваліших і останній в році, що минає, він триватиме до Святвечора.

               ( Із відкритих Інтернет джерел)
                       Адміністратор блогу

Душа народу

              

                  “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

Панас Мирний

День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Остання пісня осені

Листопад. Назва місяця прийшла із західноукраїнських земель.

У цей час там опадає листя,  на сході України — дерева вже безлисті.

Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем.

Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.

Прислів’я та приказки про Листопад

◊ Прислів’я та приказки про Листопад

◊ Листопадовий день, що заячий хвіст.

◊ Листопад і колесо, і полоз любить.

◊ Листопад — ворота землі.

◊ У листопаді зима з осінню бореться.

◊ У листападі голо в саді.

◊ У листопаді зима на заграді.

◊ Листопад зимі ворота одчиняє.

◊ Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.

◊ Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат.

Листопад

Золотисте листя. Лазурове небо.

Яблука кольору бургундського вина.

Скільки ще розфарбувати треба?

Весь свій час заклопотана вона.

Хто – «вона»? Звичайно ж, Осінь.

Туго заплела свої жовтневі коси

Дуже вже її Листопад просить:

«Люба, ти напрацювалась, досить!

Відпочинь, все за тебе я зроблю».

Та полінився місяць Листопад:

Не пофарбував хмарки, траву

Листя вмить опало і став голим сад.

Побачила те Осінь, та й засумувала,

Дощем холодним гіркі сльози пролила.

Та поки свої сірі очі дощем мила

Сльози Осені остудила морозна Зима.

(автор  вірша -Ліліана Філіпчук)

 ( Із відкритих Інтернет джерел)

Адміністратор блогу

Пізнаємо разом

                                                 Козацьке життя
Напевне, ніхто не сперечатиметься, що козаки – досить цікаве «явище» в українській (і навіть світовій) історії. Скільки є різноманітних згадок про них, і не тільки українських. Однак поряд з їх мужністю, силою, хитрістю та розумом частенько зустрічається краплинка містики, яка робить їх чимось більшим, ніж просто вояками. То може й справді запорожці були не такими вже й звичайними?  

Світ прекрасного

                    14 жовтня

В цей день, звичайно ж, прийнято говорити про роль образотворчого мистецтва в культурному розвитку всього людства. Цей досконалий і неповторний вид творчості є одним з головних у сучасному світі. За допомогою своїх робіт художники передають внутрішні переживання, красу і недоліки навколишнього світу, намагаються достукатися до людей, несучи їм свої ідеї.

Запрошуємо у подорож

                         Петриківські перлини -14 жовтня

Наші славні козаченьки

                              14 жовтня

          День Українського козацтва

З нагоди цього свята пропоную вам переглянути фільм " Козацькі байки"

Сторінками історії

5 серія:

Сторінками історії

4 серія

Сторінками історії

3 серія

Мій край- легенда

До уроку екології  

 Легенди  про місцеві рослини

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка

Сторінками історії

                                                                    2 серія:

Шануймо українське

 

На жаль, українські колядки дедалі рідше лунають у наших домівках на зимові свята. Ми не маємо права забувати свої традиції, та ще й такі чудові! Нумо разом вчити слова колядок, аби на Різдво та Коляду прийти до друзів не з пустими руками – а подарувати їм гарний настрій своїм співом!

Легкі кроки осені

Вересень.  Назва місяця прийшла з Полісся, де у цей період цвіте верес.

Також вересень був ревуном, заревом, сівнем, бабським літом.

Прислів’я та приказки про вересень

◊ Вересень весіллями багатий.

◊ Садок у вересні, що кожух у січні.

◊ Верещить вересень, що вже осінь.

◊ Як вересніє, до й дощик сіє.

◊ Весна каже — уроджу, а осінь каже — я ще погляджу.

Сторінками історії

                    

Пропоную всім, кого цікавить історія, переглянути невеликий, але корисний фільм "Історія хрещення Русі"  або захоплюючу презентацію на цю тему.

                                                         Вітаю всіх із святом!                

Адміністратор блогу