Зимові свята продовжуються і зазвичай після Нового року та Різдва, українці відзначають Щедрий вечір та Старий Новий рік.
13 січня українці збираються сім'єю на Щедрий вечір і знову смакують кутю. Цього разу вона називається "Щедрою".
Щедрий вечір – це давнє українське народне
свято, напередодні Нового року. За старим юліанським календарем в цю дату
наступало 31 грудня - останній день у році. Згодом на території України було
запроваджено сучасний григоріанський календар. Щедрий вечір перемістився на 13
січня, але його традиції досі пам'ятають. Ось чому дата 14 січня має назву Старий
Новий рік.
Щедрий вечір також називають днем Маланки,
оскільки церква в цю дату вшановує преподобну Меланію. Старий Новий рік
святкують між двома великими церковними датами – Днем пам'яті преподобної
Меланії (13 січня) та Днем пам'яті Василя Великого (14 січня).
На Щедрий вечір було прийнято накривати
святковий стіл, на якому завжди стояла кутя, вареники зі шкварками, млинці з
м'ясом, запечене порося або просто страви зі свинини.
Увечері молоді люди збиралися разом і водили
"козу Маланку". Вони йшли в сусідні будинки, щедрували та бажали
господарям щасливого Нового року. Обов'язково за свою виставу просили
частування.
За сучасним календарем щедрують у ніч із 13 на 14 січня. Щедрувати можуть як діти, і дорослі. Найвідоміша в Україні та в усьому світі щедрівка – це "Щедрик, щедрівочка" в обробці Миколи Леонтовича.
"Щедрик", яким ви його ще не чули - оркестр ВПС США акапельно.
14 січня, коли приходив день святого Василя, вже можна було йти в гості. Зазвичай йшли до рідних, хрещених батьків, близьких друзів. Зранку хлопчики та чоловіки брали зерно і йшли посівати. Дівчатам це робити було заборонено. Посівальники спочатку вимовляли спеціальний вірш, у якому бажали господарям достатку та радості. А потім засівали зерном у будинку. За це отримували частування і монети. Пам’ятаймо і відроджуймо наші традиції, бережімо народні звичаї!
Немає коментарів:
Дописати коментар