Читати модно

                          

                          5 вересня
             
                        95 років від дня народження 

 Грицька Пилиповича Бойка (1923-1978), 

                                 українського поета

Не одне покоління української дітвори виросло на чудовій поезії неперевершеного майстра гумору Грицька Бойка (1923 – 1978).
  Григорій Пилипович Бойко народився на Донеччині, в селі Оленівка ,5 вересня 1923 року в сім’ї  службовця. Декілька поколінь Бойків, як згадував його син Вадим, уміли говорити віршами, складали пісні, які ще й досі співають у селах Донеччини. Після закінчення сільської семирічки, Григорій Бойко навчався в Оленівській рудниковій школі. 17 – річним юнаком, одразу як почалася війна ,Григорій пішов на фронт захищати Батьківщину. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім офіцером – зв’язківцем, брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.
Після війни майбутній письменник став студентом літературного факультету Донецького педінституту і у 1949 р. закінчив його з відзнакою.
Початком своєї літературної діяльності Григорій Пилипович вважав 1950 рік: саме тоді вийшла його перша збірка віршів «Моя Донеччина» для дорослих. Але друкуватися він почав ще школярем. Ще студентом його прийняли до Спілки письменників і поет починає писати виключно для дітей.
Напевне, у дитячій літературі не знайдеться жанру, в якому б не працював Грицько Бойко: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, п’єси-казки, загадки, адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого. Письменник видав близько ста книжок для дітей.  Більше 60 книг написані українською мовою, 24 – російською, більше 20-ти його книг перекладено мовами народів світу. Наклад його творів сягав двадцяти мільйонів.

Він продовжив славні традиції майстрів українського гумору Остапа Вишні, Степана Олійника, але вже в дитячій літературі.
Поет, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті персонажі» його чудових віршів та поем.
Говорити просто про найскладніше – оце і є справжнє обдарування дитячого письменника.Особливо полюбилися малечі «Билиці дяді Гриця», «Про дідуся Тараса», «Смішинки», «Хлопчик Ох», «Ніс у сметані», «Шпаргалка – виручалка» та інші.
Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет – перекладач. Для українських дітей він переклав твори С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Міхалкова, а також інших поетів.
Є серед написаного Грицьком Бойком і п’єси-казки: «Космічна подорож» та «Про Андрійка і Терпця». Популярним жанром у поета були також скоромовки – спотиканки та загадки. Вони заставляють сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу.
Писав Грицько Бойко й лірику. Добру, зворушливу. Про свою, наприклад, улюблену вчительку Любу Федосіївну, до якої так трепетно  можна заходити вже дорослому на урок:
"… Я піду і сяду у знайомім класі на передній парті зліва, край вікна. Буду тихий-тихий, і уважний буду, буду кожне слово Ваше пам’ятать…"
Знаний Грицько Бойко  і як поет-пісняр. Він написав понад 400 пісень, переважно для дітей. Відомі українські композитори А. Кос – Анатольський, А. Філіпенко, Ю. Рожавська, А. Мясков поклали чимало його творів на музику.
За мотивами своїх віршів поет зняв дитячі діафільми: «Ми на місяць летимо», «Зелена аптека», «Жива казка», «Про Андрійка-невмійка», «Хлопчик Ох» та інші.

Грицько Бойко брав участь у телепрограмах, охоче й часто зустрічався зі своїми читачами і тоді в залі лунав справжній регіт. І малята, й старші школярі, і їхні батьки та вчителі завжди захоплено слухали виступи де звучали дотепні смішинки, скоромовки, веселинки. Проте, знаючи життя дітей, їхні звички,  уподобання і вади, Грицько Бойко вмів не образити своїм сміхом читача, а змусити його глибоко замислитися над своїми «гріхами». І спробувати позбутися всього того поганого, що викриває поет. Отоді – то сміх стає і порадником, і другом, і лікарем… Його гумор ,м’який і добрий, покликаний перш за все допомогати перевиховуватися, а не принизити дитину і поглумитися над нею. 

    

   Пропоную переглянути  цікаву презентацію :

 " Сторінки з життя письменника Г.Бойко"

                                 Вивчай своє, рідне- українське!!!

                                ( За матеріалами Інтерне джерел) 

                                         Адміністратор блогу