Поле пам'яті

Кузьменко Антон:" Це мій прадідусь Кролевецький Іван Нестерович.  Він народився і виріс в Курській області тодішнього СРСР. В роки війни служив механіком- водієм прославленого на той час  танку Т-34. Завдяки  своїй мужності, прагненню  до перемоги, любові до Батьківщини, та новій бронетехниці, мій прадідусь та його бойові побратими здобули перемогу  під час славетної битви на Курській дузі. На жаль, дідусь зазнав тяжкого поранення, контузії, і все своє життя в мирний час страждав від нестерпних болів . Його було нагороджено великою кількістю орденів та медалей;  отримав в мирний час листи подяки від колишніх президентів  країни. Про війну мій прадід говорив мало, бо вважав, що всі ми варті кращого життя, та бажав уберігти своїх дітей та внуків від  спогадів про жахіття тієї війни... Низький уклін Вам  , ветерани, за збережене вами мирне життя!!!!!" 

День Перемоги
Смак незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.
Вони пройшли, вони здолали
Той шлях, жорстоких ворогів,
Неприязнь долі подолали,
Знайшли себе серед снігів,
Серед пустельних бур змагались,
З дощем и зливою злились.
Роки пройшли, вони лишились,
Вкраїну захищать клялись.
Під свистом куль ішли до цілі.
І вибух бомб, снарядів дзвін
Їм додавали сил у полі.
І далі йшов з вогнем загін
До перемоги, щоб відбити
Фашистів зло, звільнити світ
Від окупантів, щоби жити
Змогли спокійно, край щоб квіт.
Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
А щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Нам ветерани спасли долі –
За це їм наш низький уклін.
Я.Яресько